Що робити, аби наші діти не стали учасниками групи смерті?

 

1. Насамперед поставте дитині нейтральне питання – мовляв, чув/-а, що зараз популярна якась гра . І послухайте, що дитина вам розповість. Якщо він нічого про неї не знає – добре (тут головне не вдаватися в подробиці, щоб не розбудити в ньому цікавість). Якщо знає, уважно слухайте розповідь. Якщо в ньому повно подробиць і деталей, про які не пишуть в мережі, то є ризик, що ваша дитина вже в грі. Також має насторожити, якщо син чи дочка розказують про подружку, що бере участь в грі – цілком ймовірно, що він бреше і грає сам.
2. Немає сенсу говорити, що такі ігри небезпечні – на підлітків це вже не діє. Набагато ефективніше сказати, що ними маніпулюють. Для них буде одкровенням, що людина, що загрожує їхнім рідним, швидше за все, хвора і живе в іншому місті або навіть країні. І її завдання – не вбити батьків, а змусити дитину виконати її волю. Дітей таке дуже протвережує! Розкажіть їм, що на маніпуляції “ведуться” всі – скільки дорослих несуть всі свої заощадження шахраям, що телефонують їм серед ночі і кажуть, що їхні близькі потрапили в біду! Покажіть дитині, що всі вразливі – для неї дуже важливо почути це від авторитетного дорослого.
3. Завдання вашої розмови – навчити підлітка мислити критично і питати себе про мету того чи іншого вчинку, обмірковувати все, що з ним відбувається.
4. Багато батьків в паніці вирішують встановити тотальний контроль над дитиною – забрати телефон, закрити вдома і т.д. У цьому теж немає сенсу – в XXI столітті підліток, якщо захоче, завжди знайде гаджет і доступ в мережу. Чим більше його обмежувати – тим більше способів обійти заборони буде знаходитися. Ваше завдання – не контролювати, а дати підтримку, щоб дитина прийшла до вас з проблемою, а не приховувала її до останнього.
5. Зараз як ніколи важливий емоційний зв’язок з дитиною. Більше обіймайте її, розповідайте, що в її віці теж помилялися, встрявали в якісь небезпеки, і вам допоміг хтось із дорослих. Дитині важливо розуміти, що навіть його “ідеальні” батьки теж оступалися, і це нормально, так само як і нормально просити допомоги у інших. Якщо розумієте, що зараз дитина вас не сприймає, попросіть її говорити з тим з дорослих, кому він довіряє – шкільним психологом, родичем і т. д.
6. Навіть якщо ви впевнені, що у вашій родині все добре, зайва пильність не завадить. Подібні ігри – той випадок, коли вторгнення в приватне життя сина чи дочки виправдані. Переглядайте їх телефони та сторінки в соц. мережах – але в присутності дитини. Цікавтеся у самої дитини, з ким вона там дружить, які групи цікаві і т.д.
7. Якщо розумієте, що дитина таки в грі, Боже вас збав її лаяти. Проявіть інші емоції – заплачте, покажіть, як сильно ви засмучені і як за неї хвилюєтеся. Обов’язково підключайте тата – в такій ситуації чоловіче слово сильніше “мамського”. У розмові з дочкою батькові треба знайти, за що її похвалити, а з хлопчиками краще говорити в дусі “Давай поговоримо як чоловік з чоловіком, що ми (саме ми!) можемо зробити в цій ситуації”. Якщо тата немає, попросіть поговорити того, кому дитина довіряє – дядька, чоловіка сестри і т.д.       Батькам потрібно  більше уваги приділяти  своїм дітям, незалежно від віку. Спілкуватися, цікавитися їхніми  справами та зрозуміти, що діти цікавляться і заходять на різні сайти, так як і дорослі. Лише родинний затишок, тепло та любов допоможе дітям не піддатися на ігри невідомих.