#STOP_SEХТИНГ «Інтимні селфі в інтернеті – жарт чи ризик?»

 

#STOP_SEХТИНГ

«Інтимні селфі в інтернеті – жарт чи ризик?»

21.12.20-29.12.20 учням 9-11 класів  було проведено практичним психологом Чухно Ю.А.  просвітницько-профілактичний урок «Інтимні селфі в інтернеті – жарт чи ризик?»

Метою даного уроку була спрямована на формування у учнів уявлення про актуальні ризики в Інтернеті, а саме пов*язаних з надсиланням власних інтимних фото незнайомцям.

Під час уроку учні переглянули відео «Online сексуальне насильство над підлітками в Інтернеті» та мали змогу ознайомитися з поняттями «секстинг» та «онлайн-гурмінг».

Підлітки шукали відповіді на питання: У чому переваги та недоліки знайомства через Інтернет? Чи варто спілкуватися в мережі з незнайомими людьми? Як захистити себе?

Працюючи в групах, учні обговорили та склали алгоритм як розпізнати шахрая в Інтернеті, як убезпечити себе від онлайн-грумінгу, як діяти, якщо потрапляєш у ситуацію, коли тебе шантажують.

 

#НЕ_ВЕДУСЬ: Я знаю, як спілкуватися в інтернеті

      За даними ЮНІСЕФ, в Україні кожен п'ятий підліток визнавав себе жертвою онлайн-знущань, а кожен десятий - регулярно брехав батькам або друзям про час, проведений у соцмережах. Крім того, третина підлітків використовують соцмережі, щоб позбутися негативних відчуттів, кожен восьмий підліток залежний від соцмереж.

      Тому, на сьогоднішній день відомо, що кожна третя дитина в Україні готова зустрітися з онлайн-знайомими, двоє із трьох уже  бачили контент, який їх дуже налякав або засмутив.Найчастіше діти готові звернутися до батьків за допомогою. В свою чергу, 85% батьків не знають що робити коли сталась така ситуація коли дитина постраждала в інтернеті.

    Тому було проведено просвітницько- профілактичний урок з  учням 5 класу(13.11.20) та учням 6 класу(16.12.20 р.) на тему: *#НЕ_ВЕДУСЬ: Я знаю, як спілкуватися в інтернеті*. 

    Метою даної виховної години було: сформувати в учнів навички безпечного спілкування  та безпечної поведінки в інтернеті. Тому що, саме в інтернеті на даний момент може бути вчинений кібербулінг над дитиною.

    Протягом уроку дітям були надані поради як робити коли є небезпека в інтернеті, до кого потрібно звернутися. Найкраща вправа для роздумів було вправа "Тест Білборд" саме ця вправа показала дітям, що спілкуючись в інтернеті не можна бути впевненим ким є співрозмовник  з яким ми спілкуємось онлайн і що наша інформація стає не приватною.

 

Правила Безпечного Інтернету!!!

 Сім батьківських заповідей 

1. Не вважайте дитину своєю власністю – вона Божа. 

2. Любіть її такою, якою вона є, навіть якщо вона не надто талановита, не в усьому досягає успіху... 

3. Не очікуйте, що вона виросте саме такою, якою хочете ви, - допоможіть їй стати собою.

 4. Запам’ятайте: найголовніший ваш обов’язок – розуміти й втішати.

 5. Не переймайтесь, якщо не можете чогось зробити для сина чи дочки. Найгірше, якщо можете, але не робите.

 6. Усвідомте: для дитини зроблено не все. 

7. Не очікуйте на вічну вдячність: ви дали життя своїй дитині, вона віддячить вашим онукам.

Як виходити з карантину — поради психолога!

Трабл 1. Сила звички

За карантин у нас сформувалися певні звички, навіть дещо змінився стиль життя.

Існує думка, що звичка формується за 21 день, але це зовсім не так. Англійській вчений Філіп Лаллі провів експеримент на 96 добровольцях, які захотіли змінитися. Емпіричним шляхом з’ясувалося, що в середньому людині потрібно 12 тижнів для того, щоб впровадити нову звичку. Багато людей справлялися й швидше, але середній результат становив саме 66 днів. Тобто ми лише зараз звикли до умов карантину. А тут уже знову приходимо на роботу, бачимо багато людей і можемо ловити себе на тому, що тісне спілкування втомлює швидко, та й думки про зручний диван виринають у свідомості частіше. Коли зустрічаємось із друзями, думаємо: «А чи варто обійматися?» Виходимо в торговельні центри й теж замислюємось: «Може, не варто?»

Яке рішення?

Отже, як і на початку карантину, коли ми дистанціювались від усіх, зараз нам знадобиться зворотна звичка — на посткарантинну соціалізацію. Щоб виробити її, необхідно дати собі час. Але ви, напевно, помічали, що коли захоплені роботою, творчістю й отримуєте задоволення від процесу, то у вас менше бажання, наприклад, безперервно їсти. Принцип «заміщення» слід оптимізувати, тому зміна звички вимагає: бажання, рішучості та наполегливості. Встановлюйте собі конкретні цілі!

Адаптивність

Аналізуйте навколишнє середовище. Тільки через його адекватне сприйняття у вас з’явиться вміння залишатися собою, цілісною особистістю. А ще адаптивність — це здатність «підлаштовувати» навколишню дійсність до своїх етичних і моральних уявлень. Якщо людина володіє адаптивністю, то вона набагато легше переносить зміни в житті, адекватно зорієнтується в будь-якій (особливо неприємній) ситуації. Також адаптивні люди володіють вищою емоційною стійкістю. Вони готові до змін, і ті їх не лякають, а надихають.

В УМОВАХ КАРАНТИНУ ТА ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

КОНСУЛЬТУВАННЯ УЧАСНИКІВ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ 

(ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ, БАТЬКІВ ТА ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ) 

ПСИХОЛОГІЧНОЮ СЛУЖБОЮ ЗАКЛАДУ 

златопільської гімназії

  ПРОВОДИТЬСЯ В ТЕЛЕФОННОМУ РЕЖИМІ. 

Звертатись за номером:

(096)5427291  

Телефонувати з 08:00 по 16:00 годину

 з понеділка по п'ятницю

#ЗалишайсяДома

Можна подумати, що яка різниця де відбувається спілкування, адже всюди буде воно однакове. Але різниця все ж таки є. Адже коли є можливість змінити оточення, простір, на певний час розійтися (і не в різні кімнати, а в різні точки міста), то є можливість для психіки пережити стрес, злість, роздратування та інші неприємності. Але коли такої можливості немає, то і батьки (або лише мати чи лише батько) і дитина не мають можливість для «перезавантаження». Емоції накопичуються і тиск на психіку збільшується. Наслідки можуть бути болісні для всіх.

Звичайно, що тут піднято багато різних питань, але зараз ми сконцентруємося на тому, що може пом’якшити «зіткнення».

Незалежно від віку дитини, вона завжди любить своїх батьків. І кожне слово, що вона чує від батьків завжди сприймається близько до серця.

Навчання вдома: практичні поради для батьків від психологині Світлани Ройз

Як у період тривог заспокоїти своїх дітей, а також зробити так, щоб удома вони не закинули навчання і водночас не відчували себе напружено? Про це розповіла сімейна і дитяча психологиня Світлана Ройз.

ЗАГАЛЬНІ ТЕЗИ
1. Зараз діти, так само як і ми, перебувають у напрузі. Вони відчувають загальну тривогу від невизначеності, від напруги батьків, від зміни звичного режиму та обмежень. До цього додаються хвилювання про ДПА/ЗНО – поки немає розуміння щодо цього питання, від цього напруга посилюється. Тобто, зараз діти, особливо старші, потребують батьківської підтримки, вони очікують від батьків психологічної допомоги.

2. Ідеально, якщо батьки намагаються бути в контакті зі станом дитини і її почуттями, чесно говорять про те, що з нами відбувається. Треба просто сказати: “Якби мені зараз було потрібно вчитися вдома, я би, мабуть, на все забив. Мені самому складно зараз зібрати себе в купу. Давай допоможемо одне одному – наприклад, разом складемо розклад на день. Я потребую твоєї допомоги”.

3. Ми маємо розуміти, що перші два тижні – це період адаптації, коли ми тільки напрацьовуємо новий життєвий досвід. У когось – два, у когось – два з половиною. Це індивідуально. Взагалі, “по-хорошому”, на адаптацію дається до двох місяців, тобто два тижні – це фантастично швидко. Тому зараз ми маємо бути дуже терплячими і обережними до себе і своїх дітей.

4. Треба просто робити вдих та видих і нагадувати собі: “Я не вчитель”.

Основа техніки безпеки для батьків: нам потрібно пам’ятати, що ми НЕ вчителі для наших дітей, у нас немає потрібних професійних навичок, ми не вміємо пояснювати предмети і, найголовніше (власне, чому батькам не можна навчати своїх дітей) – ми дуже емоційно залучаємось. Якщо дитина щось не розуміє, ми не можемо впоратись зі своїми емоціями: нам здається, що ми дурні, наша дитина дурна і таке інше. А дитина може просто не сприймати нас у ролі вчителя – і це нормально.

ЯК ГОВОРИТИ З ДІТЬМИ ПРО ЕПІДЕМІЮ.

Діти відчувають наші тривоги та страхи, тому говорити з ними ПОТРІБНО, не замовчувати складних тем і не ігнорувати цікавість дитини.

Про що варто сказати дитині:
1. «Боятися - це НОРМАЛЬНО. Страх - це почуття, яке допомагає нам бути обережними та піклувалися про своє здоров‘я й здоров‘я інших людей».
2. «Якщо тобі страшно, ГОВОРИ мені про це. Страх стає меншим, коли ним ділишся».
3. «Страх зменшується, коли ЗНАЄШ, ЩО РОБИТИ, щоб захистити здоров‘я: дотримуватися карантину, на вулиці й закритих приміщеннях одягати маску та обробляти руки антисептиком/милом, тримати дистанцію від інших людей». Це тимчасові заходи безпеки, які нас захищають.
4. «Всі епідемії ЗАКІНЧУЮТЬСЯ і все стає як раніше».

Рекомендації для батьків:

✅ Обмежте перегляд новин вдома. Не варто перевантажувати дитину інформацією. Нехай вдома вона відчуває себе у ЗАХИСТІ й безпеці.
✅ Не обговорюйте поряд з дітьми найгірші сценарії. Діти нічого не можуть зробити, а переживати будуть не менше.
✅ Якщо дитина злякалася якоїсь інформації щодо епідемії - заспокойте її, поясніть, які міри робите ви, щоб захиститися. Запропонуйте дитині збудувати у її кімнаті захисну фортецію, ПОГРАЙТЕСЯ з нею. ПЕРЕМОЖІТЬ всі віруси.
✅ Якщо дитина хвилюється за здоров‘я бабусі чи дідуся, нехай поговорить з ними по скайпу, а вони її заспокоять, що РОБЛЯТЬ все, щоб захистити себе.
✅ Створіть щоденні сімейні РИТУАЛИ, які будуть підтримувати ПОЗИТИВНИЙ настрій у родині: чаювання, ігри, перегляд фільму всією родиною тощо.

Джерело:Взаємини

 Пам*ятка для батьків

Як забезпечити безпеку дітей у мережі Інтернет

Пропонуємо декілька рекомендацій, які слід взяти до уваги:

v   розміщуйте комп’ютери з Internet-з’єднанням поза межами кімнати вашої дитини;

v   поговоріть зі своїми дітьми про друзів, з яким вони спілкуються в он-лайні, довідайтесь як вони проводять дозвілля і чим захоплюються;

v   цікавтесь, які веб-сайти вони відвідують та з ким розмовляють;

v   вивчіть програми, які фільтрують отримання інформації з мережі Інтернет, наприклад, Батьківський контроль у Windows;

v   наполягайте на тому, щоб ваші діти ніколи не погоджувалися зустрічатися зі своїм он-лайновим другом без вашого відома;

v   навчіть своїх дітей ніколи не надавати особисту інформацію про себе та свою родину електронною поштою та в різних реєстраційних формах, які пропонуються власниками сайтів;

v   контролюйте інформацію, яку завантажує дитина (фільми, музику, ігри, тощо);

v   цікавтесь, чи не відвідують діти сайти з агресивним змістом;

v   навчіть своїх дітей відповідальному та етичному поводженню в он-лайні. Вони не повинні використовувати Інтернет-мережу для розповсюдження пліток, погроз іншим та хуліганських дій;

v   переконайтеся, що діти консультуються з Вами, щодо будь-яких фінансових операції, здійснюючи замовлення, купівлю або продаж через Інтернет-мережу;