Робота з обдарованими дітьми

Рекомендації педагогам у роботі з обдарованими дітьми.

by verbalyudmila 

1. Учитель не повинен повсякчас розхвалювати кращого учня. Не слід виділяти обдаровану дитину за індивідуальні успіхи, краще заохотити спільні заняття з іншими дітьми.
2.  Учителеві не варто приділяти багато уваги навчанню з елементами змагання. Обдарована дитина буде частіше від інших переможцем, що може викликати неприязнь до неї.
3. Учитель не повинен робити з обдарованої дитини “вундеркінда”. Недоречне випинання винятковості породжує найчастіше роздратованість, ревнощі друзів, однокласників. Інша крайність – зловмисне прилюдне приниження унікальних можливостей і навіть сарказм з боку вчителя – звичайно, недопустимі.
4.  Учителеві треба пам’ятати, що в більшості випадків обдаровані діти погано сприймають суворо регламентовані заняття, що повторюються.

Якості, якими має володіти вчитель для роботи з обдарованими дітьми.

1. Бути доброзичливим і чуйним.
2. Розбиратися в особливостях психології обдарованих дітей, відчувати їхні потреби та інтереси.
3. Мати високий рівень інтелектуального розвитку.
4. Мати широке коло інтересів.
5. Бути готовим до виконання різноманітних обов’язків, пов’язаних з навчанням обдарованих дітей.
6. Мати педагогічну і спеціальну освіту.
7. Мати живий та активний характер.
8. Володіти почуттям гумору.
9. Виявляти гнучкість, бути готовим до перегляду свої поглядів і до постійного самовдосконалення.
10. Мати творчий, можливо, нетрадиційний особистий світогляд.
11. Бути цілеспрямованим і наполегливим.
12. Володіти емоційною стабільністю.
13. Уміти переконувати.
14. Мати схильність до самоаналізу.
Існують критерії за якими можна визначити обдарованість дитини

Обдарованими можна вважати дітей, якщо вони:

•  часто “перескакують” через послідовні етапи свого розвитку;
• у них чудова пам’ять, яка базується на ранньому мовленні;
•  рано починають класифікувати і категорувати інформацію, що надходить до них;
•  Із задоволенням віддаються колекціонуванню. При цьому їхня мета – не приведення колекції в ідеальний і досить постійний порядок, а реорганізація, систематизація її на нових підстановках;
•  мають великий словниковий запас, із задоволенням читають словники та енциклопедії, придумують нові слова і поняття;
• можуть займатися кількома справами відразу, наприклад, стежити за двома чи більше подіями, що відбуваються навколо них;
•  дуже допитливі, активно досліджують навколишній світ і не терплять будь-яких обмежень свої досліджень;
• у ранньому віці здатні простежувати причинно-наслідкові зв’язки, робити правильні висновки;
•  можуть тривалий час концентрувати свою увагу на одній справі, вони буквально “занурюються” в своє заняття, якщо воно їм цікаве;
•  мають сильно розвинуте почуття гумору;
• постійно намагаються вирішувати проблеми, які їм поки що не під силу;
• визначаються різноманітністю інтересів, що породжує схильність починати кілька справ одночасно;
•  часто роздратовують ровесників звичкою поправляти інших і вважають себе такими, що завжди мають рацію;
• їм бракує емоціонального балансу, вони часто нетерпеливі та поривчасті;

Творчі методи, які сприяють ефективній роботі з обдарованими дітьми:   

•   повага до бажання учнів працювати самостійно;
•  вміння утримуватись в процесі творчої діяльності;
• надання дитині свободи вибору галузі застосування свої здібностей, методів досягнення мети;
•  індивідуальне застосування навчальної програми залежно від особливостей учня;
•  заохочення роботи над проектами, запропонованими самими учням;
• виключення будь-якого тиску на дітей, створення розкріпаченої атмосфери;
•  схвалення результатів діяльності дітей в одній галузі метою спонукати бажання випробувати себе в інших галузях діяльності;
• підкреслювання позитивного значення індивідуальних відмінностей;
•  надання авторитетної допомоги дітям, які висловлюють відмінну від інших точку зору і у зв’язку з цим відчувають тиск з боку ровесників;
•  добування максимальної користі з хобі, конкретних захоплень та індивідуальних нахилів;
• терпиме ставлення до можливого безладдя;
•  заохочення максимальної захопленості у спільній діяльності;
• переконання учнів, що вчитель є їхнім однодумцем, а не ворогом.

При складанні індивідуальних програм потрібно врахувати проблеми обдарованих дітей:

•  неприязнь у школі часто з’являється тому, що навчальна програма нудна і нецікава для обдарованої дитини;
•  ігрові інтереси – обдарованим дітям подобаються складні ігри і нецікаві ті, якими захоплюються їхні ровесники. Як наслідок – дитина опиняється в ізоляції;
•  заглиблення у філософські проблеми – для обдарованих дітей є характерним замислюватися над такими явищами, як смерть, потойбічне життя, релігійні вірування набагато частіше, ніж для інших дітей;
•  невідповідність між фізичним, інтелектуальним та соціальним розвитком – обдаровані діти частіше віддають перевагу спілкуванню із дітьми старшого віку. Через це їм важко бути лідерами, бо вони поступаються фізичним розвитком;
•  прагнення до досконалості – для обдарованих дітей характерна внутрішня потреба досконалості – вони не заспокоюються, доки не досягнуть бажаного;
•  почуття незадоволеності – вони критично ставляться до своїх досягнень, мають низьку самооцінку;
• нереальні цілі – вони часто ставлять перед собою завищені цілі, не маючи можливості досягти їх, переживають;
•  надмірні чутливість, вразливість;
•  потреба в уважному ставленні дорослих;
• нетерплячість, зневажливість у відношенні до дітей, які сточть нижче від них в інтелектуальному розвитку.