Поради «Як допомогти дітям упоратися з булінгом».

#STOP_SEХТИНГ «Інтимні селфі в інтернеті – жарт чи ризик?»

 

#STOP_SEХТИНГ

«Інтимні селфі в інтернеті – жарт чи ризик?»

21.12.20-29.12.20 учням 9-11 класів  було проведено практичним психологом Чухно Ю.А.  просвітницько-профілактичний урок «Інтимні селфі в інтернеті – жарт чи ризик?»

Метою даного уроку була спрямована на формування у учнів уявлення про актуальні ризики в Інтернеті, а саме пов*язаних з надсиланням власних інтимних фото незнайомцям.

Під час уроку учні переглянули відео «Online сексуальне насильство над підлітками в Інтернеті» та мали змогу ознайомитися з поняттями «секстинг» та «онлайн-гурмінг».

Підлітки шукали відповіді на питання: У чому переваги та недоліки знайомства через Інтернет? Чи варто спілкуватися в мережі з незнайомими людьми? Як захистити себе?

Працюючи в групах, учні обговорили та склали алгоритм як розпізнати шахрая в Інтернеті, як убезпечити себе від онлайн-грумінгу, як діяти, якщо потрапляєш у ситуацію, коли тебе шантажують.

 

#НЕ_ВЕДУСЬ: Я знаю, як спілкуватися в інтернеті

      За даними ЮНІСЕФ, в Україні кожен п'ятий підліток визнавав себе жертвою онлайн-знущань, а кожен десятий - регулярно брехав батькам або друзям про час, проведений у соцмережах. Крім того, третина підлітків використовують соцмережі, щоб позбутися негативних відчуттів, кожен восьмий підліток залежний від соцмереж.

      Тому, на сьогоднішній день відомо, що кожна третя дитина в Україні готова зустрітися з онлайн-знайомими, двоє із трьох уже  бачили контент, який їх дуже налякав або засмутив.Найчастіше діти готові звернутися до батьків за допомогою. В свою чергу, 85% батьків не знають що робити коли сталась така ситуація коли дитина постраждала в інтернеті.

    Тому було проведено просвітницько- профілактичний урок з  учням 5 класу(13.11.20) та учням 6 класу(16.12.20 р.) на тему: *#НЕ_ВЕДУСЬ: Я знаю, як спілкуватися в інтернеті*. 

    Метою даної виховної години було: сформувати в учнів навички безпечного спілкування  та безпечної поведінки в інтернеті. Тому що, саме в інтернеті на даний момент може бути вчинений кібербулінг над дитиною.

    Протягом уроку дітям були надані поради як робити коли є небезпека в інтернеті, до кого потрібно звернутися. Найкраща вправа для роздумів було вправа "Тест Білборд" саме ця вправа показала дітям, що спілкуючись в інтернеті не можна бути впевненим ким є співрозмовник  з яким ми спілкуємось онлайн і що наша інформація стає не приватною.

 

Правила Безпечного Інтернету!!!

 Сім батьківських заповідей 

1. Не вважайте дитину своєю власністю – вона Божа. 

2. Любіть її такою, якою вона є, навіть якщо вона не надто талановита, не в усьому досягає успіху... 

3. Не очікуйте, що вона виросте саме такою, якою хочете ви, - допоможіть їй стати собою.

 4. Запам’ятайте: найголовніший ваш обов’язок – розуміти й втішати.

 5. Не переймайтесь, якщо не можете чогось зробити для сина чи дочки. Найгірше, якщо можете, але не робите.

 6. Усвідомте: для дитини зроблено не все. 

7. Не очікуйте на вічну вдячність: ви дали життя своїй дитині, вона віддячить вашим онукам.

Як виходити з карантину — поради психолога!

Трабл 1. Сила звички

За карантин у нас сформувалися певні звички, навіть дещо змінився стиль життя.

Існує думка, що звичка формується за 21 день, але це зовсім не так. Англійській вчений Філіп Лаллі провів експеримент на 96 добровольцях, які захотіли змінитися. Емпіричним шляхом з’ясувалося, що в середньому людині потрібно 12 тижнів для того, щоб впровадити нову звичку. Багато людей справлялися й швидше, але середній результат становив саме 66 днів. Тобто ми лише зараз звикли до умов карантину. А тут уже знову приходимо на роботу, бачимо багато людей і можемо ловити себе на тому, що тісне спілкування втомлює швидко, та й думки про зручний диван виринають у свідомості частіше. Коли зустрічаємось із друзями, думаємо: «А чи варто обійматися?» Виходимо в торговельні центри й теж замислюємось: «Може, не варто?»

Яке рішення?

Отже, як і на початку карантину, коли ми дистанціювались від усіх, зараз нам знадобиться зворотна звичка — на посткарантинну соціалізацію. Щоб виробити її, необхідно дати собі час. Але ви, напевно, помічали, що коли захоплені роботою, творчістю й отримуєте задоволення від процесу, то у вас менше бажання, наприклад, безперервно їсти. Принцип «заміщення» слід оптимізувати, тому зміна звички вимагає: бажання, рішучості та наполегливості. Встановлюйте собі конкретні цілі!

Адаптивність

Аналізуйте навколишнє середовище. Тільки через його адекватне сприйняття у вас з’явиться вміння залишатися собою, цілісною особистістю. А ще адаптивність — це здатність «підлаштовувати» навколишню дійсність до своїх етичних і моральних уявлень. Якщо людина володіє адаптивністю, то вона набагато легше переносить зміни в житті, адекватно зорієнтується в будь-якій (особливо неприємній) ситуації. Також адаптивні люди володіють вищою емоційною стійкістю. Вони готові до змін, і ті їх не лякають, а надихають.