Поради «Як поводитися у соц мережах»

Пам*ятка для батьків!!!

🔸Війна принесла страх прям додому. Через те, ви можете вдаватися в питання, як навчити свою дитину виходити за межі страхів, які приносить час війни. 

🔸Хороша новина полягає в тому, що так само як ваша дитина вчиться читати та писати, вона може навчитися навичок стійкості — здатності добре адаптуватися перед обличчям біди, травми, трагедії, загроз чи навіть значних джерел стресу.

Які поради можуть допомогти вам навчити своїх дітей стійкості? 

1️⃣ Говоріть з дітьми. Якщо у дітей виникають запитання, відповідайте на них чесно, але просто та впевнено. Запитайте їх, що, на їхню думку, відбувається, і послухайте відповіді. Не ігноруйте їхні почуття — вони можуть сказати, що бояться, і ви повинні бути готові відповісти, що це нормально боятися. Використовуйте чорно-білу мову, яка не залишає місця для сумнівів: «Я завжди буду піклуватися про тебе».

2️⃣ Створіть емоційно безпечним простір. Проводьте значно більше часу зі своєю дитиною. Грайте в ігри, читайте або просто тримайте дитину поруч.

3️⃣ Обмежте кількість новин, які дитина дивиться. Вимкніть телевізор або радіо, коли увімкнено висвітлення війни. Вам не потрібно приховувати те, що відбувається у країні від дітей, але й ви не повинні піддавати їх постійним картинкам трагедій. Приберіть журнали та газети, які мають страшні обкладинки, обмежте перегляд новин в соцмережах. 

4️⃣ Усвідомте, що стреси війни посилює щоденні стреси. Зазвичай ваша дитина може впоратися з невдалим тестом або насмішками серед школярів, але розумійте, що зараз  діти можуть реагувати гнівом або поганою поведінкою на стрес, який зазвичай не дратує їх. Запевніть дитину, що ви впевнені, що він/вона старається якнайкраще.

5️⃣ Складіть розпорядок дня і дотримуйтесь його. Дітей заспокоюють звичайні розклади. Відведіть час на виконання домашнього завдання, зараз можливо це потребувати більше часу, аніж зазвичай. По можливості збережіть графік дитини близьким до мирного часу. 

6️⃣ Подбайте про себе. Якщо ви цього не зробите, у вас буде менше терпіння і менше креативності, коли дитина потребуватиме і те, й інше. Подбайте про себе, щоб ви могли піклуватися про дитину, коли та прийде за відчуттям безпеки до вас.

7️⃣ Повторюйте дітям, що з ними все буде добре. Запевніть їх, що вони будуть захищені. Складіть план на випадок ситуацій евакуації для сім’ї та поділіться всіма його частинами, які, на вашу думку, може зрозуміти дитина. Якщо хтось з батьків, чи родичів в армії чи теробороні, допоможіть дитині зрозуміти, що це робота члена їхньої сім’ї, як і робота дитини – продовжувати навчатися.

8️⃣ Спостерігайте за ознаками страху та тривоги, які діти можуть не передати словами. Дитина стала дуже прив’язаною до вас, потребує більше обіймів і поцілунків, ніж зазвичай? Оцінки дитини раптово впали? Заохочуйте дитину писати історії або малювати картинки, які показують відчуття, якщо дитина не може передати словами.

9️⃣ Зверніться за допомогою до дитини. Те, що дитина маленька, не означає, що вона не може виконувати відповідні віку роботи. Переконайтеся, що дитина знає, як її дії сприяють гаразду всієї родини. Якщо дитина знає, що у неї є роль і що вона може допомогти, вона буде відчувати себе більш впевненою.

1️⃣0️⃣ Описуйте дитині позитивні перспективи майбутнього. Ні ви, ні ваша дитина раніше не проходили через війну, але ви повинні пояснити дитині, що війни закінчуються. Коли ви говорите про погані часи, переконайтеся, що ви згадуєте і про хороші часи в майбутньому.

Як можна розпізнати, що дитина страждає від насильства?

 

Як адаптувати дитину до нової школи та нового колективу?

 

Чимало українських сімей були вимушені залишити свій дім і переїхати в більш безпечні місця та за кордон. Це суттєвий стрес, особливо для дітей. Найближчим часом почнеться новий навчальний рік і дітям доведеться заводити нові знайомства, показувати, на що вони здатні, та звикати до нових методів навчання. Як адаптувати дитину до нової школи та колективу? Поради батькам дає психолог-практик Олександр Конев.

Період адаптації в новій школі та в новому колективі триває один-два місяці. Якщо йдеться про нову країну, то знадобиться від 6 місяців до року, щоб призвичаїтись. Памʼятайте, діти адаптуються швидше, ніж дорослі.

Легкість адаптації багато залежить від характеру дитини: наскільки вона комунікабельна, адаптивна, чи любить нові знайомства. Але якщо вона доволі тривожна, то можуть бути труднощі.

Під час знайомства з класним керівником ви можете надати інформацію про характер вашої дитини. Тоді вчитель матиме уявлення, як будувати процес навчання та посприяти адаптації. Перший час, за потреби, він приділятиме більше уваги, або, навпаки, не так нав’язливо залучатиме до командної роботи.

Як батьки можуть допомогти дитині адаптуватися до нової школи?

• Обговоріть очікування з дитиною. Можливо, це навчання на довгий період, а не на кілька місяців. Поясніть, що інша школа не означає, що це не серйозно. Потрібно отримувати знання, а не просто її відвідувати.
• Дайте поради. Дітям, яким важко спілкуватися, краще порадити кілька днів просто придивлятися до однокласників, щоб потім спробувати налагодити контакт з одним-двома з них. Активним у перші дні краще поводити себе спокійніше, щоб не провокувати можливі конфлікти.
• Студії за інтересами. Враховуйте бажання дитини, щоб записати в якісь розвивальні гуртки у школі, це позитивно вплине на мотивацію.
• Навчіть дитину ставити цікаві запитання у відповідь. Адже перший час учні будуть запитувати, звідки приїхала, що любить. Це посприяє налагодженню комунікації.
• Підтримуйте та хваліть. Допомагайте перебороти труднощі, не акцентуючи на них надмірної уваги. Помічайте успіхи вашої дитини, хваліть навіть за незначні досягнення.

Як адаптуватися в новій школі в іншій країні?

• Долучайте до вивчення мови. З початку переїзду зацікавте дитину, це також допоможе відволіктися від стресу.
• Проговоріть страх. Раціонально розберіть, що попри перебування серед іншомовних дітей — це безпечне місце, де нічого страшного не відбудеться.
• Мотивуйте дитину. Донесіть плюси нового колективу: нові знайомства, новий досвід, нові предмети.
• Не вимагайте досягнень. Під час адаптаційного періоду не потрібно пред’являти дитині завищені вимоги.
• Допомагайте виконувати домашні завдання. Разом розбирайтеся з новою мовою та предметами.

Як звикнути до дистанційного навчання?

• Дотримуйтеся звичного режиму дня. Це дозволить відчути звичне життя і час буде краще організований.
• Проговоріть правила поведінки: не відволікатися на різні фактори під час навчання, як реагувати на можливі негативні коментарі від однокласників тощо.
• Донесіть цінність. Дистанційне навчання таке саме, як і в школі. Воно потребує уваги та наполегливості у виконанні завдань.
• Стимулюйте до активності. Поза навчанням пропонуйте якусь фізичну активність, відвідування цікавих місць та встановлення знайомств з однолітками.
• Комп’ютерна гігієна та кібербезпека. Розберіться разом, як користуватися новими платформами, проговоріть, чим сумнівні інтернет-посилання можуть бути небезпечними.

Хочу підкреслити, що найважливіше, що можуть зробити батьки в період адаптації, це бути уважними до почуттів і побоювань дитини. Обговорювати питання, які хвилюють, вчасно.

Давайте приклад своїм дітям, будьте спокійними та врівноваженими. Демонструйте, що можуть бути певні труднощі, але їх можна подолати, доклавши трохи зусиль. Дайте зрозуміти, що ви — команда, яка повинна бути разом. Також говоріть про майбутнє: якщо ми зараз пройдемо непростий етап, то потім буде значно простіше. Плануйте разом, що зробите в першу чергу, коли закінчиться війна.

Чинники, які свідчать про успішну адаптацію:

• діти із задоволенням збираються в школу;
• спілкуються з однокласниками;
• запрошують нових друзів;
• багато розповідають про школу;
• позитивний зворотний зв’язок від учителів.

Що свідчить про проблеми з адаптацією:

• пригнічений настрій;
• пошук відмовок іти в школу;
• мовчання та ігнорування;
• погіршення апетиту;
• небажання говорити про школу.

Майте на увазі, якщо через 2,5–3 місяці навчання в новій школі дитина все ще має труднощі освоєння в новому навчальному закладі, варто звернутися до психолога. Це може бути приватний спеціаліст або шкільний психолог, який посприяє адаптації дитини.